Підрив Каховської ГЕС. Люди на лівому березі Херсонщини опиняються в пастці. З одного боку росіяни, з іншого річка, яка розмиває дороги і наповнює водою будинки. Дідусь і бабуся Сергія прожили більше 50 років в Олешках і з цього місця не хотіли йти до останнього. Навіть попри рік життя в окупації. Але вода змушує їх спочатку вилізти на самісінький дах будинку, а потім шукати варіанти, як вибратися з затопленого міста. Правда варіантів усього два: або в росію, або річкою, яка прострілюється росіянами… Відсутність звʼязку, постійні обстріли та вода, яка невпинно заповнює усі будинки змушують Сергія діяти. Розгублений і засмучений онук виїжджає в Херсон з надією визволити бабусю з дідусем і повернути їх на підконтрольну територію України. Він знаходить єдиного розвідника, який продовжує евакуйовувати людей з затопленого Лівобережжя. З кожним днем витягати українців з того берега стає важче і важче. Росіяни накривають будь-яку спробу вогнем. Сергій вмовляє розвідника ризикнути і спробувати знайти бабусю і дідуся. Але операція зривається і військовий з пораненнями опиняється в Миколаєві. Розпач і безсилля розривають Сергія зсередини. Проходить майже місяць і серед пабліків Сергій знаходить, так званого “куратора”. Людину, яка знаходиться на окупованій території і тримає звʼязок з російськими логістами. Це був останній шанс на порятунок.